Доріжки до стилю
Садові доріжки - особлива частина ландшафтного дизайну. Їхня необхідність ні в кого не викликає сумнівів. Для дизайнера створення «артерій саду» - дуже важливий і відповідальний момент: доріжки повинні бути прокладені так, щоб по них дійсно було зручно ходити, і при цьому всі роботи потрібно зробити грамотно, щоб на поверхні не стояла вода після дощу, а термін служби покриттів був максимально тривалим. Не менш значима й декоративна функція доріжок, що визначає стиль саду.
Заміське будівництво, що почалося, здавався б, не так вуж і давно, нині досягло такого рівня, коли замовник у більшості випадків уже не готовий прийняти еклектичний проект, прагнучи до створення єдиного, гармонічного вигляду будинку й прилягаючого до нього саду. Оскільки територія заміського володіння часом досить більша, сад часто розбивають на окремі ділянки з різноманітним стилістичним рішенням. Скажемо, зробивши регулярної парадну частину, зовсім не обов'язково всю територію оформляти точно так само, а, розмістивши в центральній частині саду патіо в мавританському стилі, весь інший сад можна цілком розбити як пейзажний. Доріжки в кожному випадку будуть розрізнятися як по малюнку, так і за матеріалами, з яких вони виконані. Сади Версаля - найбільш вражаючий приклад французького регулярного стилю. Із часів виникнення вони є зразком для наслідування в тих випадках, коли потрібно створити парадну обстановку. Відчуття врочистості, що дає регулярний стиль, багато в чому будується на строгості виконання садових доріжок. Мережа доріжок, її геометрія дуже впливають на сприйняття регулярного саду в цілому. Чіткі, з ідеальними прямими кутами, з обов'язковим дотриманням осьової симетрії строгі доріжки характерні для французького стилю. Класичний матеріал для таких доріжок - сіра кам'яна крихта або змішаний з піском гравій. Менш строгий голландський регулярний стиль, у якому, незважаючи на збереження прямолінійності й симетрії садових стежок, менше вимог пред'являється, наприклад, до чіткості їхнього краю, а тому доріжки можна робити з відсипних матеріалів, подбавши, зрозуміло, про бордюри, вибір яких сьогодні надзвичайно широкий.
Якщо будинок виглядає як дійсний палац або розкішна садиба в класичному стилі, то цілком виправдане мощення парадної зони саду натуральним каменем (плитняком, гранітом, мармуром). Особливо органічні вони будуть там, де й обробка будинку частково або повністю виконана із застосуванням тих же самих каменів. Відмітна риса натурального каменю - його доречність у саду будь-якого розміру. Розмаїтість структур, гарні природні кольори, довговічність - основні достоїнства природних каменів. Єдиний їхній мінус - висока ціна. Якщо така розкіш не по кишені, а регулярність стилю проте хочеться підкреслити мощенням, варто скористатися штучними матеріалами, що імітують натуральний камінь. Прекрасно зарекомендував себе в саду декоративний бетон, і насамперед у силу розмаїтості форм: існує більше 100 варіантів, різних по фактурі й малюнку.
Для регулярного саду підійдуть і звичайні бетонні плити для мощення. Правда, останнім часом їхня монотонність намагаються розбивати, чергуючи бруковані ділянки з ділянками, засіяними травою або засадженими рослинами. Найчастіше мощення має вигляд шахівниці, оскільки бетонні плити укладаються саме в шаховому порядку. Вільний простір озеленюється в повній відповідності жанру регулярності: найчастіше це газонна трава, що піддається стрижкам і тримає форму.
Можна використати й банальне бетонування, однак при сучасному достатку матеріалів загорнений у суцільний бетон сад буде виглядати застарілої. Тому частіше бетонування роблять частковим, сполучаючи його із вставками з інших матеріалів, наприклад клінкерної цегли. Малюнок при цьому повинен, безумовно, носити спокійний характер, а вся мережа доріжок, як звичайно, бути симетричної. Застосування бетонування дозволяє створювати індивідуальні рішення й помітно знижує вартість робіт.
Поиск по слову: ладшафт